Щодо призначень на керівні посади у гуманітарній сфері
Міністерства оборони України . ЗАЯВА СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ.
З А Я В А
ПРОВОДУ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
щодо призначень на керівні посади у гуманітарній сфері
Міністерства оборони України,
а саме: Департаменті соціальної та гуманітарної політики і Національному військово-історичному музеї України
Велике здивування й невдоволення
громадськості викликало призначення Міністром оборони Павла Лебедєва,
представника бізнесу, міліонера-олігарха, що свого часу відмовився
приймати присягу на вірність українському народові та був звільнений у
запас в чині капітана фінансової служби. Але подальші кадрові
призначення у Міністерстві оборони перевершило всі наші побоювання.
Так на посаду ТВО директора Департаменту соціальної та гуманітарної
політики Міністерства оборони України без конкурсу та поза атестаційною
комісією призначено Селіванова Олексія Сергійовича, людину, без фахової
освіти та відповідного рангу державного службовця, що не служила у
війську і не приймала військової присяги на вірність українському
народові, головного отамана громадської організації «Вірне козацтво»,
голову Київського монархічного центру й очільника комітету «Рух росіян
України», співробітника двох Синодальних відділів УПЦ МП тощо.
Цей «діяч» проросійського козацтва охороняв патріарха Кирилла під час
його поїздок Україною, був замішаний в релігійному скандалі, а саме –
подачі скарги патріарху Кирилу з звинуваченнями на адресу голови УАПЦ
митрополита Володимира, організовував ходи козаків на честь «перемоги у
Полтавській битві», проводив православно-патріотичні табори для дітей,
де, за його висловом їх приводять до «нормального стану» після того, як
їм «загидили мозок пропагандою в школі». Він виступає за об’єднання
України з Росією, по суті – проти української державності.
Портрет новопризначеного головного виховника Збройних Сил України
доповнюють його ж недавні висловлювання в пресі, як наприклад, «украинец
– это не национальность, не что то такое генетическое, это политическая
самоидентификация», «украинцы и русские – один народ», «свобода,
демократия… понятия искусственны и лживы», «мы вернем обратно киевские
улицы и отожмем у бендеровцев День УПА», «на Украине … именно Путин –
самый рейтинговый политик современности», «националисты – не патриоты.
Они наши враги. Враги своего народа и своей земли», «у нас чувствуется
недостаток прорусской, человеческой нормальной партии» – тощо. Про
глибину його історичної свідомості свідчить його твердження, що
«історична правда наша полягає в тому, що Катерина ІІ зовсім не знищила
Запорізьке козацтво – навпаки, вона ощасливила його тим, що подарувала
йому Кубань».
І така людина має зайняти посаду, яку традиційно обіймали заслужені й
авторитетні генерали та політики, очолювати департамент, що відповідає
за виховання захисників Батьківщини, покликаний привити молодим людям
патріотизм, любов до України, повагу до її історичного минулого,
гордість за свою країну, розуміння своєї ролі, готовності віддати життя
за свою країну і народ.
Водночас, у Збройних силах України, за рішенням Міністра оборони Павла
Лебедєва, відбулася заміна гуманітарної підготовки на
військово-ідеологічну підготовку, тобто підміна загальнолюдських
цінностей імперською ідеологією, носіями якої, вочевидь, будуть
новопризначені кадри.
Наступним кроком Міністра оборони, очевидно вже із подання директора
департаменту Олексія Селіванова, став наказ Міністра оборони України від
22.05.2013 р. №338 «Про оптимізацію Національного військово-історичного
музею України». «Оптимізація» розпочалась з призначення на посаду
директора філії Національного військово-історичного музею України –
Військово-морського музею України у Севастополі бізнесмена Круглова
Сергія Андрійовича, який не має ніякого відношення до музейної справи,
не служив ні на флоті, ні взагалі у війську. Ця філія Національного
військово-історичного музею України була створена у 2003 році і за 10
років свого існування, завдяки сумлінній праці колективу, стала значним
науково-інтелектуальним та фінансовим інвестиціям стала одним з
найпопулярніших та найбільш відвідуваних об’єктів АРК Крим. Очевидно, що
саме висока рентабельність даного музею привернула увагу
бізнесмена-міністра Павла Лебедєва, який призначив начальником філії
НВІМ України свого бізнесового партнера.
Подальші кроки на шляху «оптимізації» свідчить про те, що відбувається
брутальне нищення Національного військово-історичного музею, який є
науковим центром з відродження, збирання, дослідження, вивчення та
популяризації пам’яток воєнної історії України, візитною карткою
українського війська. Музей здійснює функцію науково-методичного центру
для цілої музейної мережі Збройних Сил, що включає п’ять філій, де
роками накопичувалися експонати, зберігалася унікальна інформація про
українську військову справу від найдавніших часів до сьогодення,
створено колектив, який успішно працює над збереженням
військово-історичної пам’яті, пропагує військово-історичну спадщину,
виховує патріотизм не лише серед військовиків України, а й серед широких
верств населення. проводить велику наукову роботу, організовуючи
проведення впродовж багатьох років територіальних науково-практичних
конференцій з воєнної історії за участю сотень науковців, дослідників
воєнної історії.
Проте, Міністр оборони прийняв рішення звільнити начальника музею
Віктора Карпова, ентузіаста і організатора музейної справи у Збройних
силах України, талановитого керівника, кандидата історичних наук, а
призначити Владислава Таранця, також бізнесмена, «професіонала» без
жодного досвіду військово-музейної роботи, що суперечить кваліфікаційним
вимогам визначеним законодавством – керівником музею може бути людина,
яка перебувала не менше 5 років на керівних посадах у музейних
установах. В. Таранець є керівником молодіжної громадської організації
«Київський клуб «Червона Зірка», азартним колекціонером, що породжує на
посаді начальника музею конфлікт інтересів.
Очевидно, що такі призначення переслідують, насамперед, бізнесовий
інтерес. Кандидати на посади за духом та своїми інтересами є далекі від
України і байдужими до її історії, а тим паче до її популяризації.
Опинившись під «дахом» Національного військово-історичного музею
України, вони перетворять його у бізнес-структуру, забувши про основну
функцію Національного музею – збирання, збереження і належний облік
музейних фондів, а також розвиток і популяризація військової історії
України, використання пам’яток матеріальної і духовної культури
військової сфери, прилучення особового складу військ до надбань
військової, національної, історико-культурної спадщини. Це також
викликає занепокоєння за збереження музейних експонатів, які збиралися і
зберігалися роками та є національним надбанням українського народу.
Вбачаємо у таких кадрових призначеннях
навмисну дискредитацію армії, приниження, виклик і образу офіцерському
складу та всім військовослужбовцям, свідому зміну вектору трактування
історії України та її збройних сил на догоду Росії, намагання перегляду
суспільних історичних цінностей українського народу відроджених за роки
незалежності, повернення до стереотипів радянської доби, зокрема щодо
національно-визвольної боротьби за утвердження самостійної української
держави.
Висловлюючи своє занепокоєння наведеними
фактами щодо кадрових призначень у Міністерстві оборони та звертаючи на
них увагу всього суспільства, Провід Спілки офіцерів України заявляє
свою рішучу вимогу до Президента України – Верховного Головнокомандувача
Збройних Сил України припинити руйнацію гуманітарної сфери Збройних Сил
України та, зокрема, Національного військово-історичного музею України.
Ухвалено Проводом ВГО Спілки офіцерів України
19 червня 2013 року, м.Київ.
Голова Всеукраїнської громадської організації Спілки офіцерів України
Народний депутат України ІІ скликання
капітан 1-го рангу Євген ЛУПАКОВ.
Прес-служба СОУ
|
