Вимагаємо від Міністерства
культури України та Державної прикордонної служби України, терміново
створити спільну комісію з врегулювання ситуації довкола Музей
прикордонників! Невже так важко керівникам двох державних відомств, або
їх заступникам, зустрітися, обговорити ситуацію, знайти вирішення
проблеми? Вже відсутні фахівці, які спроможні укласти юридично вивірений
договір оренди, що враховував би інтереси обох сторін? Чому якісь
бюрократичні процеси підводять до знищення цілого музею військ, які
мають славну бойову історію, заслужених ветеранів, тисячі озброєних
солдат, які щоденно на варті?
Похоже, что выстоявшие под напором врага в июне 1941 года
пограничники, сегодня могут без боя оставить свои позиции. Нет,
уважаемый читатель, речь идет не о пограничных заставах и отрядах,
которые несут свою нелегкую и порой опасную службу, они по прежнему
остаются на своих рубежах. Под угрозой ликвидации оказалась сама память о
пограничниках, которые стояли на смерть в годы Великой Отечественной
войны, выполняли свой долг в Афганистане и служили верой и правдой,
охраняя рубежи Советского Союза, а теперь независимой Украины.
Від сьогодні закрито столичний Музей прикордонників.
Музей знаходився у будівлі, яка належить Меморіальному комплексу
«Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».
"Чорний" тиждень директорів музеїв Києва! Міністр
культури України влаштував небачений парад демонстративних звільнень
директорів найбільших музеїв України і Києва. Неспішне і консервативне
музейне середовище перебуває у справжньому шоці від подібного поспіху.
Розгублене експертне середовище. Представники громадськості не розуміють
кого захищати? Офіційна інформація фактично відсутня. Сайт Мінкульта
майже не оновлюється.
Олександру Филю - 45! Начальнику Центрального музею Державної прикордонної служби України Олександру Филю - сорок п`ять років!
Колектив музею, друзі, колеги-журналісти вітають ювіляра, бажаючи всіляких гараздів і успіхів!
Олександр - відомий військовий письменник, автор багатьох книг, статей, наукових розвідок.
Кандидат наук. Член редколегії часопису "Музеї України".
Знову перевіряємо легенду. І одразу опиняємося на незвіданих широтах нашої улюбленої сірої
зони історії. Ні спростувань, ні підтверджень. Розкішний фактаж, загадкові
інформатори, торги, переговори… Жодного прізвища, географічної назви, документа. Але,
ми розуміємо, що слід дуже реальний. Кілька пошукових команд, мало не одночасно
вийшли на ЩОСЬ. Інтригу загострило те, що інформація потрапила в пресу. Нам
дають інформаційну компенсацію – команда часопису «Музеї України» різко змінює
регіон і ціль пошуку. І нас це повністю влаштовує. Однак, ми знаємо, від чого
свідомо відійшли…
Створити музей у
сучасних умовах – то подвиг. І люди, які
на таке зважуються, реалізуючи задум – справжні подвижники. На жаль, часто про
них доводиться писати у минулому часі. От і зараз попрощалися з творцем першого
приватного музею Другої світової війни, директором Музею слідопитів Володимиром
Даниленком.
Прощалися у
дворі, поруч з експозицією, заповненою іржавим залізяччям минулої війни. Якась
така невстановлена штука вибухнула під час огляду, забравши світле життя…
Пошуківці рятують директора Музею слідопитів Продовжується
епопея з порятунку життя директора Музею слідопитів Володимира
Даниленка, який підірвався, досліджуючи залізяччя з плацдарму.
Нагадуємо, слідопиту відірвало руку, пальці, розірвало живіт, пошкоджено
внутрішні органи... Розпочато збір коштів через сайт Рейберт, сьогодні перша група добровольців здала кров... Стан пораненого важкий...
Іноді якась
незначна подія чи помилка, привертають більше уваги, ніж щось справді добре і
потрібне. У друкарні стався якийсь комп’ютерний збій. А на обкладинці
чергового, другого номеру журналу «Музеї України» магічним чином виникла цифра
три. Зрозуміло, ніхто того не помітив. Здивувалися лише співробітники «Укрпошти»:
де другий випуск? Лише тоді відкрилася помилка поліграфістів…
Ситуацію
виправили. Поштарі задовільнилися офіційним листом. Наклад пішов передплатникам.
А на унікальний номер почалося справжнє полювання колекціонерів.
Головний редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб робить традиційний відеоогляд паперової версії часопису №2 за 2011 рік.
В номері
унікальні матеріали про українські марки, кампанія на захист Музею
прикордонників, писанку, регіональні новини, Жовківський замок, ОУН,
дивізію Галичина, Кирила та Мефодія, Збараж...
Віктор Тригуб у прямому ефірі КДТРК Травень
- традиційно напружений місяць для музейних журналістів. Колеги
фактично штурмують єдиний музейний часопис "Музеї України" з
найрізноманітнішими проханнями. Пік - День музеїв 18 травня. Цього року ми отримали під два десятки запрошень на прес-конференції, урочисті засідання, прямі ефіри.
Триває
боротьба за порятунок Музею прикордонників. Громадськість, ветерани,
пишуть листи народним депутатам України, до Уряду, Президента...
Сподіваємося, державні діячі звернуть увагу на цю проблему і музей
залишиться на звичному місці...
Є приємні новини. Вдалося відкрити сайти
Музею рідкісної книги у Ніжині -http://nigin-museum.do.am/і Музею Жовківського замку на Львівщині - http://zhovkva-zamok.do.am/Це буденна
робота в рамках програми «Музейний сайт», яку вже кілька років реалізує команда
журналу «Музеї України». Взагалі, нами створено майже 30 музейних сайтів! І ця
робота триває.
Из музея-диорамы в Переяслав-Хмельницком хотят сделать монастырь
Музейные экспонаты без выставочного
зала. Такая участь может ожидать фонды музея "Битва за Днепр", который
размещается в Вознесенском Соборе Переяслава-Хмельницкого. Экспозиция в
храме появилась еще в 70-х. Ее главный элемент – монументальная диорама,
где изображено одно из самых знаменитых сражений Великой Отечественной.
Но теперь церковь заявила о своих правах на помещение. А нового
пристанища для музейщиков не нашли. Продолжит Руслан Ярмолюк.
Олександр Филь - відомий
письменник, журналіст. Підполковник Прикордонної служби України. Начальник
Центрального музею прикордонної служби України. Даємо відеоанонс двох нових
книг цього талановитого автора, який досліджує тему війни...
Чи не варто використати елемент прапора Січі в символіці ВМС України? Розмови про це початися.Цій пригоді
виповнилося чотири роки. Ми вже про неї якось і забули. А історики лише зараз
про щось починають один одного питати. І ми бачимо,що так нічого і не
зрозуміли. Пишуться якісь недолугі статті, виникають легенди. Доводиться
повертатися і пояснювати. Мова піде про справжнього таємного супергероя
України, який зміг проникнути в секретні сховища ФСБ в Ермітажі, один з яких
названо в добрих імперських традиціях – Малоросейскій отдел.
Продовжується
епопея захисту Центрального музею прикордонної служби України. Нагадуємо, нове
керівництво Мінкульту з подачі сімейної пари, яка взяла владу у Нацмузеї
історії Великої Вітчизняної війни, вирішило банально викинути Музей
прикордонників з приміщення. Просто не продовжують договір оренди.
Вимагаємо від Міністерства
культури України та Державної прикордонної служби України, терміново
створити спільну комісію з врегулювання ситуації довкола Музей
прикордонників! Невже так важко керівникам двох державних відомств, або
їх заступникам, зустрітися, обговорити ситуацію, знайти вирішення
проблеми? Вже відсутні фахівці, які спроможні укласти юридично вивірений
договір оренди, що враховував би інтереси обох сторін? Чому якісь
бюрократичні процеси підводять до знищення цілого музею військ, які
мають славну бойову історію, заслужених ветеранів, тисячі озброєних
солдат, які щоденно на варті?
Від сьогодні закрито столичний Музей прикордонників.
Музей знаходився у будівлі, яка належить Меморіальному комплексу
«Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».
